гаряча лінія 0-800-50-2994

*дзвінки по Україні зі стаціонарних телефонів безкоштовні

kyivtar+38 (096) 33 22 994 mts+38 (099) 33 22 994 т/ф: +38 (03247) 67 3 67

Меню

Відпочинок в Східниці

Історія курорту Східниця Лікувальні джерела Східниці

Відпочинок на курортах Східниці

В 20 км від Трускавця в мальовничій долині річки Східничанка розкинулося невелике селище, що дотепер незаслужено лишається в тіні свого знаменитого сусіда.

Ще 10 років тому село Східниця являло собою напівзанедбане поселення. Туристи потрапляли сюди тільки проїздом. Хоча про існування лікувальних джерел знали давно, тільки в 1976 році Східниця була визнана Всесоюзним курортом. У тому ж році місцевим жителям заборонили будувати, вочевидь, щоб не заважати державній забудові. Можливо, навіть був генеральний план розвитку селища. Але крім будування кількох невеликих відомчих санаторіїв справа не пішла.

Хоча місцеві мінеральні джерела являють собою великий спектр від Нафтусі до води типу Боржомі, та й запаси її перевищують, на думку фахівців, трускавецькі. Але відсутність просування даного курорту й сусідство з відомим Трускавцем сповільнило розвиток на довгі роки. Якщо дивитися на перспективу, те, можливо, це принесе в майбутньому більше користі.

Відсутність великих санаторіїв дає можливість розвивати приватні міні-пансіонати, які можуть мати більш гнучку цінову політику й індивідуальний підхід до кожного туриста.

ДИВИТИСЬ ВСІ САНАТОРІІ СХІДНИЦІ

Історія курорту Східниці

Історія Східниці така ж, як у всієї України. Відома її частина, що починається із часів Великої Київської Русі. Хоча знахідки вчених на околицях говорять про найдавніші поселення, перші джерела згадують про поселення «Золота Лазня», жителі якого добували сіль, обробляли землю, займалися скотарством, збирали мед і, звичайно, сплачували князеві податі.

В 1237-1242 р.р. землі Київської Русі підверглись монголо – татарському навалу під керівництвом хана Батия. Коли прийшли татаро-монголи, то розорили «Золоту Баню», а вцілілі жителі розбіглися по горах. Місце, де вони зійшлися й заново відбудували поселення, назвали Східницею. Тепер сюди сходяться в надії поправити своє здоров’я тисячі туристів.

Під час війни 1648 – 1654 р. під керівництвом Богдана Хмельницького селяни, якими керував кріпак Гебрух, оволоділи Східницьким замком і, «забравши все з комор, підпалили двір». У другій половині XVII — першій половині XVIII в. Східниця залишалася приватним володінням. Після першого розділу Польщі в 1772 р. вона ввійшла до складу Aвстрії.

Нова сторінка історії Східниці пов’язана з нафтовим промислом. У останній третині XIX в. тут відкриті значні родовища нафти і озокериту, промислова розробка яких почалася в 1872 році після проведення сюди залізниці. Сюди з’їхалися крупні промисловці — представники різних акціонерних суспільств Німеччини, Англії, США, Франції, Бельгії. У 1898 році з 373 свердловин здобуто понад 168 тис. тонн нафти.

У 60-х роках ХХ століття житель Східніці, інженер Омелян Стоцький відкрив джерела мінеральних вод типу «Нафтуся». Завдяки Омеляну Сотоцькому, Східниця почала розвиватися, як курорт, і 9 січня 1976 року селище було офіційно визнане здравницею.

Мінеральні джерела курортів Східниці

На території курорту розвідано 38 джерел і 17 свердловин води з різним фізико-хімічним складом. На порівняно невеликій території зосереджені різні типи лікувальних вод: слабко мінералізовані- типу «Нафтуся» з розчинними органічними речовинами в кількості 10-30 мг/л, залізисті мінеральні води із вмістом заліза від 20 до 70 мг/л, унікальні лужні («Східницька содова»), мінеральні води типу «Боржомі». Крім них родовище має мінеральні природно-столові води й гліцеринові джерела.

Дія води перевірена на практиці. Час лікування, що рекомендується – від 14 до 24 днів. Але поліпшення аналізів наступає вже через кілька днів активного водолікування.

Лікувальні мінеральні джерела Східниці:

  • джерело №1. Це гідрокарбонатно-натрієво-кальцієва вода. Науковці Львівського медичного інституту, Одеського науково-дослідного інституту курортології та фізіотерапії і місцеві лікарі радять вживати цю воду при таких захворюваннях: сечокам’яні хвороби, хронічних пієлонефритах, хронічних пієлоцистах (окрім тих що мають туберкульозне походження), а також при хворобах жовчовидільної системи.
  • джерело № 1-с . Вода цього джерела має підвищений вміст органічних речовин. По своєму складу вона схожа на “Нафтусю”, але завдяки великому вмісту гідрокарбонатних іонів, має яскраво виражену біологічну лікувальну дію. Цю воду вчені й лікарі рекомендують пити при захворюваннях печінки й сечовивідних шляхів, а також при панкреатитах.
  • джерело №2-с. Це гідрокарбонатно-натрієві, середньої мінералізації (типу “Боржомі”, “Поляна Квасова”). За фізіологічною дією вода “2-с“ впливає на кислотно-лужну рівновагу, сприяє зменшенню кислотноутворюючої функції шлункових залоз. Застосовуються з великим ефектом при гастритах з підвищеною та нормальною кислотністю, виразковій хворобі, хронічних панкреатитах, колітах.
  • джерело №3. Це слабо мінералізована слабо-кисла гідрокарбонатно-кальцієва вода. Вода має сечогінну та протизапальну дію, покращує циркуляцію крові в організмі, при зниженій функції сприяє відновленню нормальної роботи нирок.
  • джерело №8, 9, 10 (бювет). Ці води гідрокарбонатно-кальцієві. Їх рекомендують при захворюваннях печінки та жовчних шляхів (хронічні холецистити, жовчнокам’яна хвороба, хронічні гепатити), а також при патології сечовивідних шляхів, нирок (сечокам’яна хвороба, хронічний пієлонефрит). Під дією цих вод посилюється сечовидільна функція нирок, підвищується діурез (виділення сечі), а також фільтраційна функція нирок.
  • джерело №15. Вода з цього джерела з високим вмістом заліза, вуглекислоти і марганцю. Аналогів такого джерела в Україні більше немає. Воду цього унікального джерела рекомендовано вживати при хронічних захворюваннях шлунка з пониженою кислотністю, що супроводжується анеміями, а також при інших видах анемії, після кровотеч, пізніх хлорозів. Ця вода особливо допомагає у виведенні з організму радіонуклідів.
  • джерело №13. За своїми фізико-хімічними властивостями воно подібне до джерела №15. Вода гідрокарбонатно-кальцієва. При вживанні цієї води змінюється секреторна функція шлункових залоз з різною інтенсивністю, зростає вироблення пепсину. Іони двовалентного заліза як специфічних регенератор крові, прискорюють утворення еритроцитів і служать своєрідним будівельним матеріалом для гемоглобіну. Ця вода сприяє виведенню з організму радіонуклідів.
  • джерело №18. Ця вода має підвищену кількість мікроелементів і біологічно активних лікувальних органічних речовин і мікроорганізмів, які характерні для “Нафтусі”. Вона рекомендована хворим для стимулювання жовчоутворюючої функції печінки й нирок. Систематичне вживання цієї води збільшує утворення жовчі, стимулює синтез холаїнїв у печінці, зменшує концентрацію холестерину в жовчі
  • джерела №25 і 26. За своїм хімічним складом це слабо мінералізовані, гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієво-магнієві води цих джерел мають всі характерні групи мікроорганізмів для вод типу “Нафтуся”. Їх рекомендують вживати при захворюваннях нирок та після хвороби Боткіна.